(18.03.1938 – 25.07.2011)

доктор фізико-математичних наук,

професор,

академік Національної Академії Наук України,

заслужений діяч науки і техніки України

Керівник відділу мікроконтактної спектроскопії 1970 - 2011 рр.

І. К. Янсон народився в Харкові (Україна) 18 березня 1938 року. В 1961 році з відзнакою закінчив радіофізичний факультет Харківського Державного Університету ім. О.М.Горького. У 1963 році  з відзнакою закінчив заочне відділення Ленінградської державної консерваторії. З 1961 по 1965 роки - аспірант ФТІНТ НАН України. З 1964 року працює у ФТІНТ НАН України, де з 1970 по 2011 рік був завідувачем відділу. У 1966 році захистив кандидатську дисертацію. У 1975 році став доктором фізико-математичних наук. У 1978 йому було присвоєне звання професора. З 1979 року І.К. Янсон - член-кореспондент, а з 1992 - дійсний член  Національної Академії наук України. В 2005 р. І. К. Янсону  присвоєне звання "Заслужений діяч науки і техніки України".

І. К. Янсон - широко відомий вчений в галузі фундаментальних досліджень електронних властивостей металів, надпровідності, магнетизму та біофизики. І.К.Янсон вперше здійснив спостереження електромагнітного випромінювання з надпровідних тунельних переходів (1964), що стало прямим підтвердженням існування нестаціонарного ефекту Джозефсона. Іншим його важливим досягненням стало відкриття методу мікроконтактної спектроскопії (1974), який посів гідне місце серед спектроскопічних методів у фізиці твердого тіла і став потужним інструментом при дослідженні взаємодії електронів провідності з різними типами квазічастинкових збуджень в металічних системах. І.К.Янсон зробив вагомий внесок у нанофізичні дослідження, де центральним результатом стало дослідження контактів атомного розміру, для яких було спостережено квантування провідності в тривимірних структурах. Різнобічність таланту і фізична інтуїція І. К. Янсона  привела також до створення нових експериментальних підходів і методів при проведенні біофізичних досліджень. До них відносяться: польова мас-спектроскопія енергії зв'язку в вакуумі між азотними основами нуклеїнових кислот, які кодують генетичну інформацію в ДНК, і метод кварцевого резонатора для дослідження ентальпії в молекулярних кристалах азотних основ та їх похідних. Широко відомі роботи І. К. Янсона 60-х і 70-х років, що стосуються непружної тунельної спектроскопії твердих тіл.